Ми живемо в таку епоху, коли довкола щодня з’являються ті чи інші можливості або ж різко змінюються обставини, локації, а іноді й люди. Звісно, поспіхом розпорошуватись на різні дрібниці – це несівдоме пусте витрачання власної енергії і потенціалу; але коли є щось конкретне, що ми хочемо висловити, донести, зробити чи спробувати і всередині ми відчуваємо “та-а-а-ак, це, чорт забирай, важливо!”, то тоді інші перепони чи обмеження видаються для нас несуттєвими.
Основне правило: відчуваєш що хочеш/повинен саме зараз зробити, сказати, висловитись, попросити вибачення чи втілити щось дивне/нелогічне, але бажане – ДІЙ! Довкола безліч прикладів, коли невисловлені вчасно правдиві думки, руйнують дружбу, стосунки, сіють розбрат у сім’ї тощо. А також вдосталь людей, які або не встигли або соромились або не знали як краще висловити правду важливій небайдужій особі, другові чи члену сім’ї. Чи варто дотримуватись псевдостандартів, щоби “влазити в рамки суспільства”, коли твоє життя – це твоя власна дорога? Невже важливішим є одобрення невідомим кіношним “еталоном поведінки” (наприклад ігнор, байдужість чи демонстративна холодність), ніж вміння вчасно діяти, проявляти себе і бути щирим з тим, з ким цього справді хочеться? Не завжди ця відвертість і прямота – це обов’язково найприємніші миті: іноді силу треба проявити і для того, щоб вчасно завершити непродуктивний діалог, сварку чи пояснити людині її неправоту, але відмовчуватись і очікувати змін без дій – це точно не оптимальний шлях продуктивної людини.
Сучасний темп і події довкола доводять що цінувати треба кожну мить. Не можемо знати чи завтра будуть тут ті самі люди і де завтра будемо ми самі. Ніколи не жалкувати про втілене, а з посмішкою згадувати найкращі моменти, щоби мати натхнення творити нові. Окрім таких важливих факторів як мотивація і внутрішня сила (для змін чи зізнань, щирої розмови чи правдивого відстоювання думки без впливу “шаблонів”), я окремо виділяю також фактор своєчасності.
Бути вчасним у власному житті – це бути максимально щирим і ефективно втілювати те, чого хочемо правдиво, на внутрішньо-сенсорному рівні. Також, поняття вчасності перетинається і з повагою до часу, адже без чітких втілень, наші побажання і діалоги так і залишатимуться лиш ідеями в голові.
Вчасний – не обов’язково перший і навпаки. Першість дає смак досягнення, але окрім п’янкого захвату від певних перемог, треба розвивати хист утримувати ці висоти і на довгих дистанціях. Тут на допомогу приходить саме своєчасність, бо вміння маневрувати, вчасно підлаштовуватися і адаптуватись = збереженню і примноженню тих чи інших досягнень – як особистісних, так і більш широко виражених. Не орієнтуйтесь на те, що хтось довкола “швидше” чи “пізніше”, “першим чи останім”… не шукайте еталону швидкості, а шукайте власний баланс і відчуття, що ви робите саме те, чого бажаєте і саме тоді, коли це є найбільш влучно. Не варто гнатись поперед батька в пекло, але перетримувати омлет на сковорідці – теж не найкраща ідея. Не дозволяйте комусь вирішувати за вас, виробіть звичку відповідати за власні вчинки і насолоджуватися тим, що ви робите. Вчасність дає багато хороших плодів, хоча іноді її треба проявляти і в непрості моменти, коли перевіряємо на міцність внутрішній стержень і силу, бо окрім приємнішої своєчасності знаходження нових джерел натхнення, своєчасність також може проявлятися в “обрізанні” непродуктивних, шкідливих контактів, звичок, походеньок тощо. Потрібно користати з влучних і вчасних дій, не залежно від відтінку їх “виконання”, а орієнтуючись на якісне покращення чогось в результаті таких дій. Сформулюйте власний рецепт і дотримуйтесь його щодня.
Кожен етап життя приносить нам купу нових можливостей і варіантів втілення тих чи інших ідей, задумів, грандіозних планів. Тому наважуйтеся, втілюйте, смакуйте деталі й особливості і будьте вчасними ;)
