“Синдром шапочки для плавання” або чого ж таки не вистачає?

В чому суть?

 

Стояти на одному місці часто буває вельми нудно, проте рухатись кудись у невідоме – теж лячно і не зовсім хочеться. При пошуку відповідей на певні запитання у різноманітних сферах життя, ми частіше схильні шукати простого пояснення або ж дивитись на те, що на поверхні, не приділяючи достатньо уваги глибшим і ключовим засадам та принципам.

В період змін (як наших так і людей довкола) виникає безліч ситуацій, де ми запитуємо або запитують нас. Можливо хочемо зрозуміти як покращити ті чи інші навики для кар’єрного росту і робимо “розвідку” в колі знайомих та друзів, або ж подрузі цікаво як ви з хлопцем будуєте стосунки на довірі і взаєморозумінні, бо її чоловік щось ніяк не йде на контакт, а, може, ваш спосіб харчування та вправи/активності викликають інтерес в людей довкола і вони хочуть теж відчути на собі позитивний ефект?

Якими б не були причини запитань чи цікавості, найважливіше – це не потрапляти в пастку поверхневості та надмірного спрощення чи лінощів.

Одного дня, знайомий, зустрівши мене на прогулянці, між іншим, спитав:

“Бачив ти десь трохи плаваєш. Підкажи де брав шапочку для плавання? Я от теж хочу придбати і піти нарешті взяти абонемент у басейн.”

Чи важко мені порадити “де взяти шапочку”? Та без проблем, але далі, ще не надавши змогу відповісти, хлопчина продовжив монолог з описом історій про те, скільки разів він вже повинен був почати плавати, але все ніяк не вдавалося через різноманітні карколомні обставини та всесвітні змови, які йому заважали. Що в цьому типового? Подивіться уважніше – в його запитанні навіть не було наголосу на бажання власне займатись плаванням, натомість – розпитування про шапочку та наміри взяти абонемент. Є багато способів стартувати без цих псевдо-стримуючих атрибутів – піти поплавати на річку/озеро, сходити в більш “олдскульний” басейн чи інший спорткомплекс, де не вимагають шапочок і можна оплатити разові відвідини чи місячний абонемент. Варіанти присутні, основне бажання й дії. Ймовірно, що з вас не вийде мегаплавця, нехай навіть за 2-3 місяці  ви переналаштуєтесь на йогу, біг чи професійне лежання пляцком на дивані, але спробувати – це все одно здобути досвід і враження, а от не почати – це лиш поповнити власний список “а що якби…”.

Ось такий тип поведінки – зачіпки за другорядні (або допоміжні, а не основні) фактори і фіксація на них, замість ретельної самостійної роботи над тим чи іншим питанням або ситуацією, я й називаю синдромом шапочки для плавання. Це коли ми щось запитуємо, але не усвідомлюємо, що відповідь не дасть реальної та повної картини, або ж це ті ситуації, коли нас запитують з начебто хорошими намірами, але з бажанням отримати лаконічну silver bullet (чит. “єдиний магічний фактор”) у відповідь, хоч вона в нас не завжди є чітко сформованою і не факт що може накладатись на ситуацію людини, яка цікавиться.

Ще кілька прикладів такого роду запитань-родичів шапочки для плавання:

  • Теж хочу перейти в ІТ/Маркетинг/(вставити потрібне). Підкажи які круті курси допомогли тобі знайти роботу? – Залюбки діліться корисними курсами, ресурсами і порадами, проте, людина повинна розуміти, що часто це лиш елемент більшого пазлу успіху, який кожен складає самостійно. Якийсь окремий фактор не завжди слугуватиме критерієм досягнення бажаного, бо не курси дають нам навики чи роботу, а наше прагнення навчитись новому, щось змінити і вміння вдало задіяти свої сильні сторони. І не шукайте способів “входу в …”, а радше запитуйте “а що мені було б цікаво у …?” та “які навики є + які можу розвинути для того щоб стати більш цінним у …?” Комбінуйте і знаходьте.
  • Я би теж кудись інвестував, але в Україні нема сфер та установ яким я би довіряв, а ти де тримаєш кошти/активи окрім “матрасу”?  – Ви можете бути на зовсім різних рівнях заощаджень та фінансових цілей, тому для загального обміну інформацією й досвідом такі запитання мають сенс, але приймати будь-які рішення треба на основі ваших конкретних обставин, часових рамок, власної толерантності до ризику і розуміння тих чи інших інструментів чи активів. Купки кешу в матрасі – це непогано, але не забувайте що це теж чималий ризик. Ризик великий коли активів і коштів немає/не вистачає, але він ще більший коли вони є і з ними треба щось робити :)
  • Як ти свого Зеника заставила піти в зал? Мій щось ніяк не реагує на моє постійне “капання”.  – А хто сказав що Зеника заставляли? Вартує спробувати зрозуміти його справжню мотивацію – можливо він займається в тому ж залі що і його дівчина, хоче тримати хорошу форму та “не відставати” від коханої, або ж як мінімум не давати свому пивному животику розростатися, бо це впливає на інші сфери їхнього спільного життя? А може на новій роботі у нього кілька друзів, які його змотивували або ж він це робить в рамках своїх планів і обіцянок на цей рік? Не факт, що на когось треба “капати”, краще шукайте розуміння і правильний стимул для конкретної людини.
  • Що тобі дає медитація/біг/щоденник вдячності/(вставити потрібне) і для чого це? Я читала що це все дурня для самозаспокоєння, насправді ж треба просто більше спати. – В кожного свої цінності і вам може давати значно більший ефект власне гарний та якісний сон щодня – і це чудово! Маємо бути готові вислухати для чого людині та чи інша активність і розуміти, що не завше чиясь мотивація буде для нас переконливою. Всі ми різні – пробуйте, на здоров’я, те, що вам до душі, а потім коригуйте, відокремлюючи зерна від полови.
  • На якій дієті ти так гарно привела себе в форму, розкажи?! – Ділитися тим, що спрацювало – правильний варіант, проте, не забувайте про індивідуальні особливості організму і давно перевірену істину: найкраще буде працювати те, що працює саме для вас. Спробуйте і перевірте, але не захоплюйтесь самодіагностикою і трендовими дієтами з блогів та журналів, бо часто ефективнішими є комбінації здорового харчування (не виснажливі моно-дієти) та помірних фізичних навантажень. А також не забувайте про регулярні аналізи й загальні перевірки стану здоров’я.

Припускаю, що багато хто стикається зі схожими ситуаціями та по-своєму їх інтерпретує і розрулює. Іноді ми в ролі цікавського шукача істини, а деколи хвацько роздаємо поради або ж відправляємо почитати гугл.  Що ж робити для того, щоби долати поверхневість “шапочки для плавання” (вибір якої, до слова, може бути дуже важливим елементом успіху, але однозначно не на етапі “починаю плавати”), більш продуктивно будувати свої прагнення і допомагати робити те саме й іншим?

Ключові засади для роботи із продуктивними запитаннями та відповідями:

1) Шукати в зовнішніх стимулах джерело натхнення, а не заздрість. Порівнювати “бажане” із власними цінностями.

Заздрість – дуже своєрідна і примхлива пані. Її важко позбутися повністю, проте можемо старатись спрямовувати її у продуктивніше русло. Коли помічаємо, що хтось помітно прогресує в певних сферах або ж втілює те, до чого ми ще поки не дійшли, то маємо ставити запитання (і собі, і по можливості тим людям, які в чомусь активніші за нас), які згенерують цінні ідеї:

  • Що ми можемо робити зараз, щоб теж втілити АБВГҐД? Які перші кроки можна зробити вже сьогодні?
  • Як аналогічний успіх ми можемо інтегрувати у власне життя і систему цінностей? Що можемо змінити, не “копіюючи” когось, а в розрізі нашої життєвої ситуації?
  • Чи є змога розширити коло цінних і ресурсних знайомств, де можна глибше зрозуміти тематику або ж почерпнути корисний практичний досвід для подальшого втілення того чи іншого задуму?
  • Чим ми готові пожертвувати (виходячи за рамки звичного) заради певного успіху і чи внутрішня це потреба? Можливо саме такі звершення не є на нашій життєвій карті і це просто зовнішня “обгортка”, досягнення якої не дасть нам справжнього задоволення і щастя?

Беремо цінне і корисне від людей, які почали раніше, або ж прокачали певну сферу свого життя на гарному рівні вже зараз (в той час, як ми лиш розпочинаємо). Також ділимося своїми поглядами з тими, кому це цікаво на певній стежині життєвого циклу. Не ускладнюємо, але і не плаваємо на поверхні.

2) Виходити з позиції “теперішній стан” – “потрібні кроки” – “наближення бажаного стану”. Не вичікувати ідеального моменту.

Китайська мудрість нагадує нам:

Найкращий час, щоб посадити дерево, був 20 років тому. Наступний найкращий час – сьогодні!

Завжди будуть нюанси, завжди будуть сумніви і непевність, але лише від нас залежить чи маємо налаштування до бажаних якісних змін, чи просто ниємо і пасивно дивимось за бурхливою яскравою течією життя, яка пливе повз. Реалістично оцініть ситуацію, яка у вас є зараз, можливо спитайте “думки зі сторони” від рідних або близьких, кому довіряєте, проаналізуйте що можна почати робити вже сьогодні і поступовими завзятими кроками втілюйте задумане. На свій лад, неідеально, але з приємною  ноткою індивідуальності й багатьма перемогами у процесі. А хороші запитання, сподіваюсь, допоможуть зрозуміти у чому ж суть, чого не вистачає і знайти свої внутрішні відповіді й глибинні стимули для руху в бажаному напрямку.

Loading Facebook Comments ...

Leave a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.